Шкробатюки Петро та Єфросинія

Петро та Єфросинія Шкробатюки проживали в с. Павлівка на Вінниччині. Під час нацистської окупації регіону Петро, будучи сільським старостою, разом із дружиною таємно допомагав переслідуваним євреям. Одного разу до їхньої родини звернувся давній знайомий – кравець Янкель Штельман із сусіднього м. Іллінці.

Із початком німецької окупації місцевих євреїв зігнали в гетто неподалік р. Соб, яке охоплювало центральну частину міста. Опинилися там і Янкель, його дружина Фріда й діти Белла та Борис. Згодом, під час так званих акцій, людей почали вивозити за межі населеного пункту й розстрілювати. Упродовж 1941–1942 рр. нацисти організували їх кілька. У квітні 1942 р. жертвами Голокосту стали Янкелеві дружина й діти.

Щоб не втратити розуму, чоловік почав опікуватися сестричками Поліною та Фірою – однолітками своїх дітей. Їхня мати Циля Шапіро, постійно ходячи на примусові роботи, доньок майже не бачила. Бажаючи визволити й урятувати своїх підопічних, Янкель звернувся до Петра Шкробатюка. Той, як староста села, маючи зв’язки з окупаційною владою, домовився з охоронцями й під свою відповідальність забрав із гетто обох дівчаток разом із їхньою мамою. Спочатку заховав їх у своїй оселі, а коли до них, самотужки вибравшись із гетто, приєднався Янкель, – облаштував криївку в полі на сільській околиці. Петрова дружина Єфросинія подеколи навідувала євреїв, приносила їжу та одяг. Напередодні вигнання німецьких окупантів із села в березні 1944 р. в Янкеля та Цилі народилася спільна донечка Ганна, а в 1946 р. – син Дмитро.

Українська та єврейська родини підтримували дружні зв’язки протягом довгих років. У 2011 р. Яд Вашем визнав Петра та Єфросинію Шкробатюків Праведниками народів світу.

/